Вчителям


Щоб уникнути “Емоційного вигорання”

  1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки;
  2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше;
  3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пассивного проведення часу перед телевізором на дивані;
  4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує в середині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активнее спілкування в новихумовах, а це відволікає від буденності та рутини;
  5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигорання. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день;
  6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння;
  7. Категоричним правилом має стати відмова від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою;
  8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

Пам’ятайте: «Це ваше життя, і ви живете тільки один раз!»

Поради щодо встановлення довіри між підлітком і вчителем в кризовий для підлітків час

  1. Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою;
  2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, щоданий стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття;
  3. Поцікавтесь, щонайбільше в даний час турбує підлітка;
  4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому вірити у власні сили;
  5. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти;
  6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності;
  7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього;
  8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

Рекомендації класному керівнику з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

  • Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи;
  • Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах);
  • Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення);
  • Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість;
  • Пам’ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи;
  • Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність;
  • Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.

Рекомендації вчителям, які викладають у 5-х класах з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

  • Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах і на початку постарайтеся не відступайти від неї;
  • Якщо у вас виникли проблеми з учнем порадьтеся з класним керівником, психологом;
  • Пам’ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру;
  • Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам’ятки, хвилинки релаксації, фізкульт-хвилинки, загадки-цікавинки, хвилинки гумору;
  • Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання;
  • Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками;
  • Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів;
  • Розробіть відповідний роздатковий матеріал;
  • Забезпечуйте систематичне повторення;
  • Уникайте перевантаження дітей;
  • Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах;
  • Любіть своїх вихованців.

  Рекомендації вчителям з успішної адаптації першокласників до навчання в школі

  1. Враховуйте вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції;
  2. Порівнюйте роботу учня лише з його попередніми роботами, а не з роботами інших;
  3. Уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи»;
  4. Хваліть учня за найменші досягнення;
  5. Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки;
  6. Створюйте ситуації успіху;
  7. Зменшуйте кількість заперечних слів та речень. Краще замінити їх на ствердні та позитивно спрямовані;
  8. Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об’єднуйте їх угрупки, що працюватимуть разом;
  9. Для підтримання усних інструкцій використовуйте візуальну стимуляцію;
  10. Давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах);
  11. Надавайте учням можливість висловлювати свої думки, підкреслюйте цінність почутого.

Поради учителям щодо особистісно зорієнтованого підходу у навчанні

Особистісно зорієнтований підхід у навчанні грунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб’єктивного досвіду, який складається у неї з перших днів життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку та вибір засобів навчальної діяльності в межах її завдань.

  • Учитель, ставлячись до учня як до особистості, дає йому змогу саморозвиватися й самореалізовуватися, враховує його можливості, особливості, здібності. Взаємодія між вчителем та учнем має будуватися на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.
  • Найголовніше завдання вчителя: максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно впоратися з різноманітними навчальними, а в подальшому – виробничими проблемами. Дітей слід навчити на оптимальному рівні виявляти свій  інтелектуально-вольовий і моральний потенціал.
  • Особистість педагога – лише передумова виховання дитини. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з дітьми, створює й збагачує їхній досвід емоційних переживань.
  • Якщо вчитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.
  • Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у стосунках з ним, навчитися відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітра згубна для справи.
  • Такому вчителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від уроку до уроку, від року до року, сьогодні нічого робити в класі.
  • Якщо учень не сприймає ваших дій (способів впливу) щодо нього, то це означає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.
  • Якщо вам потрібно висловити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно і з повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінки в певній ситуації втратить негативний ефект.
  • Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що утвердити свою правоту. Спробуйте знайти взаємоприйнятні шляхи його розв’язання.
  • У багатьох своїх учнях учитель вбачає однодумців і спільників. Досягти професійного успіху вчитель може, лише узгоджуючи свої дії з ними.

Техніки позитивного звертання до учнів, що гармонізують соціокультурний простір

Техніка „Я висловлювання”  (до класу і до окремого учня)

  • Я хотіла б щоб ви (опанували, навчились, засвоїли) допоможіть мені, будь ласка, (зробіть, прочитайте, напишіть, виконайте) …

Техніка надихання (до класу)

  • Я хочу вас навчити … Це не просте завдання, але я вірю, що кожен з вас опанує цей
    (… спосіб) і ви успішно справитесь з цим завданням. (до учня)
  • Я ( знаю, відчуваю, бачу, вірю), що ти справишся з цим завданням і в тебе все вийде, зосередься і постарайся..
  • Я вірю, що ти знайдеш в собі сили виконати це завдання.

Техніка схвалення (до класу)

  • Я така задоволена, що ми всі сьогодні так дружно і злагоджено попрацювали
  • Мені приємно про це сказати, що сьогоднішню тему ви так уважно слухали і тому так добре засвоїли. (до учня)
  • Як добре, що ти повірив у свої сили і виконав це завдання.
  • Як чудово, що ти не зупинився перед труднощами, а подолав їх.

Техніка спонукання (до класу)

  • А зараз зосередьтеся, заспокойтеся і постарайтеся вловити основну думку. (до учня)
  • Зосередься, подумай і зверни увагу на ось цей пункт.

Комбінація технік надихання-схвалення.

  • Надихнути і схвалити як уже успішно зроблену справу. (до класу і до окремого учня)
  • Я (вірю, знаю, відчуваю), що ми зробимо цю аплікацію і всі попрацюємо дружно і злагоджено, кожен добре постарається.

Комбінація технік надихання спонукання

  • Я( відчуваю, знаю, вірю), що цю задачу зрозуміють всі, тільки зосередьтеся, уважно послухайте і ви всі зрозумієте.

Комбінація технік спонукання-схвалення (до класу і до окремого учня)

  • Зосередьтеся, подумайте і ви дасте відповідь на запитання, яке я зараз поставлю.
    Я впевнена, що ви добре попрацюєте, дасте чудові відповіді.