Психолог


Слободянюк Анна Олександрівна

Практичний психолог закладу. Кабінет 103

e-mail: dovira-school12@ukr.net

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

     Період розвитку дитини від 6-ти років є перехідним між дошкільним і молодшим віком. З приходом до школи змінюється провідна діяльність шестирічного школяра. Всі види діяльності (гра, посильна праця, творчість) підпорядковуються навчанню. І потрібно, щоб у першому класі цей перехід від ігрової до навчальної діяльності був поступовим.

Робота з шестирічними дітьми передбачає обов’язкове урахування їх фізіологічних і психологічних особливостей. Маленькі шестирічки прагнуть визнання з боку дорослого, вчителя і намагаються гарними вчинками заслужити це визнання. Тому школярі набагато швидше відгукуються на прохання педагога, ніж на тверді вимоги. У першому класі необхідно сформувати в дитині внутрішню позицію школяра, а саме: відмова від дошкільного – ігрового способу існування, позитивне ставлення до навчального процесу і нового типу стосунків з дорослим як з учителем. Одним з основних завдань вчителя, що працює у першому класі чотирирічної початкової школи, є створення умов для успішної адаптації дітей до шкільного життя.

Слід пам’ятати, що тривалість адаптаційного періоду у шестирічок збільшується з трьох місяців до півроку.

Адаптація – відповідальний етап життя маленького школяра, вчителів, батьків, адже саме в цей період шестирічний першокласник приймає й освоює шкільні норми, у нього формується інтерес до шкільного життя, з’являється віра в свої сили, діти дорослішають. Але під час адаптації спостерігається негативна фізіологічна реакція дитячого організму на різку зміну звичного способу життя: швидка стомлюваність, порушення сну і апетиту, збудливість, дратівливість. Ось чому вчителю потрібно встановити позитивний емоційний контакт з дітьми та їх батьками, створити найбільш сприятливі умови для психологічної і фізіологічної адаптації першокласників до шкільного життя.

Першокласник – це початок суспільного життя людини як суб’єкта діяльності. Зі вступом до першого класу змінюється життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільними справам.

Адаптація дитина до школи відбувається не одразу. Не день і не тиждень потрібно для того, щоб призвичаїтися до школи по-справжньому. Це досить тривалий процес, пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Тільки через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають стійкішими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність. Залежно від стану здоров’я, сімейної ситуації, відвідування чи не відвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя може мати різний перебіг.

Безперечно першокласники, що відвідували дошкільні навчальні заклади, значно легше адаптуються до школи, ніж ті діти, які перебували вдома, не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі, певного сталого режиму. Легше проходить період пристосування адаптації до школи і краще вправляються з розумовими та фізичними навантаженнями здорові діти.
Починаючи з перших тижнів навчання у 1 класі, діти поступово віддаляються від батьків, хоча постійно відчувають потребу в підтримці та допомозі дорослої людини.
Стосунки з батьками, склад сім’ї та взаємини між її членами мають значний вплив на учня. Зі вступом дитини до першого класу в батьків з’являється новий статус – батьки першокласника, а відповідно й ті проблеми, що вирішують батьки спільно з дитиною, і ті радощі успіху, що переживаються спільно. Часто в розмові з батьками учнів 1 класу доводиться чути: «Ми пішли до першого класу…», «Нам задавали вивчити вірш…», «Ми не встигли зробити домашнє завдання…» тощо. Вживання займенників «ми», «нам» свідчить про те, що всі питання шкільного життя є для батьків спільними.
Переживаються разом і перші шкільні труднощі — адаптація дитини до навчання в школі. Як допомогти їх подолати? Як знайти спільну мову з учителем і однокласниками? Що зробити для того, щоб першокласник не втратив інтерес до навчання?  У психолого-педагогічних дослідженнях визначаються та характеризуються три рівні адаптації.
Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом, розв’язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.
Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв’язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.
Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров’я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв’язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.
Учні, яким важче адаптуватися до школи, потребують особливої уваги та індивідуальної підтримки як з боку вчителя, шкільного психолога, так і батьків.

Поради для батьків першокласників

Щоб учню 1 класу легше навчалося, а батькам  легше було допомагати в цьому, пропоную поради для батьків.
• Уранці будіть дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити усмішку на вашому обличчі та почути ваш лагідний голос. Не смикайте дитину через дрібниці та не підганяйте її з самого ранку. Якщо вона не встигає, наступного дня розбудіть його трішки раніше.
• Слід погодувати дитину сніданком, але, якщо чомусь вона не хоче їсти,не примушуйте . Дорогою до школи не говоріть фраз на зразок: “Дивись, не бешкетуй!” чи “Щоб сьогодні не було поганих оцінок!”. Краще побажайте дитині успіхів та підбадьорте її добрим словом. Зустрічаючи зі школи, не закидайте запитаннями: “Що ти сьогодні отримав?” або “Сьогодні без поганих оцінок?”. Дайте дитині змогу розслабитися.

Допоможіть дитині успішно соціально адаптуватися у школі, подолавши та звикнувши до нових форм людських стосунків.
• Дитина в початкових класах має бути наполегливою. Батькам варто заохочувати її прагнути успіху, непомітно й ненав’язливо допомагаючи.
Дитині щодня бажано було б додавати в страви кукурудзяну олію, яка містить вітамін F, брак якого призводить до випадіння волосся та виникнення дерматозів.
• Дитині шкільного віку, починаючи з 1 класу, необхідно забезпечити робоче місце чи кімнату. Аби школяр працював зосереджено, не треба відривати його від занять для якоїсь хатньої справи, варто прибрати відволікаючі фактори . У кімнаті, де дитина готує уроки, робоча лампа повинна мати потужність 100 Вт і стояти ліворуч (якщо дитина праворука). Не можна використовувати неонові лампи.
• Телевізор дуже стомлює зір, тому батьки мають стежити, аби їхня дитина дивилася його на відстані 2-3 метрів, а у вихідні не проводила увесь день перед екраном. Ніколи не торгуйтесь, говорячи: “Якщо зробиш гарно уроки, я дам тобі…”. Дитина може неправильно зрозуміти мету навчання, вона подумає, що, навчаючись, робить вам послугу, за яку отримує винагороду. Прийшовши зі школи, дитина повинна пообідати та обов’язково відпочити. Не примушуйте її одразу сідати за уроки. На думку психологів, найкращий час для навчання — з 8 до 12 години та з 16 до 18 години. Привчіть першокласника займатися саме в цей час. Для першокласника найважчі періоди- це перші 4-6 тижнів навчання, кінець першого семестру, перший тиждень після зимових канікул та середина другого семестру. Присвячуйте своїй дитині хоча б півгодини в день, щоб вона відчувала, що ви її любите та цінуєте. Не забувайте, що першокласники — це ще маленькі діти, які люблять погратися, послухати казку чи колискову на ніч, або щоб їх просто потримали на руках.
• Дитину треба вчити правильно сидіти за столом чи партою. Підручники та зошити носити в ранці за спиною, щоб запобігти розвитку сколіозу.
• Батьки мають закріпляти й удосконалювати у шестирічної дитини елементарні гігієнічні навички, які вона одержала за шість років свого життя. Вони повинні стежити, щоб шкільний одяг після школи був ретельно складений чи розвішений, черевики або туфлі почищені, комірець та манжети сорочки — чисті.
• Не кожна дитина, котра досягла шкільного віку, вміє правильно сидіти чи лежати, а це призводить до неправильного формування скелета. Тому на ліжко необхідно класти твердий матрац без м’яких та важких подушок.

Успішність шестилітньої дитини у школі не завжди відповідає ступеню її обдарованості. Одні діти мислять повільніше й “гальмуються”, якщо вчитель дуже наполегливий, а деякі не завжди вміють висловлювати власну думку, навіть якщо вона правильна. У цьому віці діти бувають непосидючі, мрійливі, а бувають і ліниві.

Важливо, щоб батьки, особливо на першому році навчання дитини, підтримували постійний зв’язок зі школою, аби знати, як проявляє себе дитина, які в неї проблеми.

Отже, здоров’я дитини залежить від впливу цілого комплексу різнобічних факторів, які значною мірою зумовлюють та визначають адаптацію дитини до навколишнього середовища, фізичний та інтелектуальний її розвиток у такий відповідальний період життя — як початок навчання в школі.
Адаптаційний період дитині потрібний, бо в неї багато є труднощів, які треба подолати. Серед них є неуважність, яка сповільнює засвоєння матеріалу. У деяких дітей переважає ігрова мотивація навчання. Тому в цей період багато використовується на перших уроках ігор. Також є діти непосидючі і їх треба завжди контролювати, наштовхувати вміло на навчальний процес.
Під час адаптаційного періоду вчитель працює над розвитком пам’яті, над сформуванням уваги учнів, над дисципліною колективу, вчить працювати колективно, формує колектив учнів. У дитини треба формувати впевненість у собі, підвищувати самооцінку. В ігровій формі потрібно навчати дітей розуміти результативність кожної дії, навчати передбачуваності, відповідальності. Тоді дитина матиме добрі знання. Коли вона не матиме проблем у мові, не буде в неї стресів, проблем в сім’ї.

БАТЬКАМ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

      Перехід учнів із початкової школи до середньої справедливо вважається кризовим періодом. Багаторічні спостереження педагогів та шкільних психологів свідчать про те , що цей етап неминуче пов’язаний зі зниженням успішності, хоча б тимчасовим. Учням, які звикли до певних порядків початкової школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя. Часто зовнішні зміни збігаються у часі з початком фізіологічних змін в організмі дітей. Усе це, безперечно , відбивається на успішності.

Отже, період переходу молодших школярів до середньої ланки навчального закладу , як правило, пов’язаний з певними ускладненнями. Упродовж одного – трьох місяців триває процес адаптації, який не завжди позитивно впливає на успіхи дитини. У цей період відбуваються зміни у психіці дитини, трансформуються усталені життєві поняття, розвивається теоретичне мислення, пам’ять і сприйняття стає осмисленим. Якщо в початковій школі діти тільки ознайомлювалися з навчальною діяльністю, то в середній – опановують основи самостійних форм роботи, активніше розвивають пізнавальну інтелектуальну сферу.

        Вікові особливості молодшого підлітка: потреба в гідному становищі в колективі однолітків, в сім’ї; підвищена втомлюваність; прагнення обзавестися вірним другом; прагнення уникнути ізоляції, як в класі, так і в малому колективі; підвищений інтерес до питання про “співвідношенні сил” в класі; прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого; відсутність авторитету віку; відраза до необгрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому, відсутність адаптації до невдач; відсутність адаптації до положення “гіршого”; яскраво виражена емоційність; вимогливість до відповідності слова справі; підвищений інтерес до спорту.

Як зрозуміти, що дитина успішно адаптувалася?

1.Задоволеність дитини процесом навчання; дитина легко справляється з програмою.

2.Ступінь самостійності дитини при виконанні ним навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише після спроб виконати завдання самому;

3.Задоволеність міжособистісними відносинами з однокласниками і вчителем.
Ознаки дезадаптації:

1.Часто втомлений зовнішній вигляд дитини.

2.Небажання дитини ділитися своїми враженнями про проведений день. Прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.

3.Небажання виконувати домашні завдання, негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників. скарги на ті чи інші події, пов’язані зі школою.

4.Неспокійний сон, труднощі ранкового пробудження, млявість.,постійні скарги на погане самопочуття.

Як можуть допомогти батьки?

Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, не дивлячись на ті невдачі, з якими вона вже зіткнулася або може зіткнутися. Створюйте умови для розвитку самостійності в поведінці дитини. У п’ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов’язки, за виконання яких він несе відповідальність. Незважаючи на гадану дорослість, п’ятикласник потребує ненав’язливому контролі з боку батьків, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя. Для п’ятикласника учитель – уже не такий незаперечний авторитет, як раніше, на адресу вчителів можуть звучати критичні зауваження. Важливо обговорити з дитиною причини  невдоволення, підтримуючи при цьому авторитет вчителя. П’ятикласнику вже не так цікаве навчання саме по собі, багатьом в школі цікаво бувати тому, що там багато друзів. Важливо, щоб у дитини була можливість обговорити свої шкільні справи, навчання і відносини з друзями в сім’ї, з батьками. Допоможіть дитині вивчити імена нових вчителів. Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, постарайтеся, якомога швидше зустрітися й обговорити це з класним керівником або психологом. Основними помічниками батьків у складних ситуаціях є терпіння, увага і розуміння.

Поради батькам п’ятикласників.

  1. Постійно тримайте в полі зору шкільне життя Вашої дитини, цікавтесь її успіхами,проблемами, труднощами.
  2. Розвивайте інтерес дітей до навчання, стимулюючи пізнавальну активність дітей.
  3. Станьте позитивним прикладом для дитини.
  4. Виробіть разом із дитиною чіткий режим дня.
  5. Розвивайте самостійність дитини до виконання домашніх завдань.
  6. Постійно в невимушеній, доброзичливій атмосфері говоріть з дитиною про її друзів,однокласників.
  7. Залучайте дитину до виконання елементарних господарських обов’язків.
  8. Підтримуйте дитину у виборі захоплень, інтересів, сприяйте пошуку корисних і цікавих справ.
  9. Навчіть дитину радитися з Вами, довіряти Вам.
  10. Підтримуйте постійний зв’язок з дитиною